мата
МА́ТА, и, ж.
1. Сплетене із соломи або очерету покривало, підстилка тощо.
Дістав [Нур] з кишені ключик і відімкнув чималеньку, обковану залізом скриньку, що непомітно стояла в кутку, накрита солом'яною матою (Д. Ткач);
Мар'ян відірвав легко прибиту до одвірок очеретяну мату, і старий зайшов до оселі (М. Стельмах);
Невисокого зросту жінка розстелила перед гостями мату й почала викладати страви (Ю. Бедзик).
2. М'яка підстилка, матрац, що захищає спортсмена від ударів під час падіння, стрибка; мат (див. мат⁴).
Нещасного хлопчака вiдносили вбiк i клали на гiмнастичну мату; там вiн звивався щонайменше десять хвилин; потому бiль вщухав, i на сiдницях виступали три широченнi рожевi смуги (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)