матадор
МАТАДО́Р, а, ч.
Головний учасник бою биків, що завдає бикові смертельного удару шпагою; тореадор.
Він [Ернест Хемінгуей] дбав про свою чесність, коли мандрував по Іспанії, знайшовши серед матадорів добрих побратимів (Н. Рибак);
Матадорів, які брали участь в шоу, глядачі виносили з арени на своїх плечах (із журн.);
* У порівн. Слуп розпалився і почав наскакувати на Вертеса, як бик на матадора (М. Білкун).
Словник української мови (СУМ-20)