маторженик
МАТОРЖЕ́НИК, а, ч., розм.
Те саме, що макорже́ник.
– Оце напхала мішок харчів для себе й погонича: і хліба й паляниць, .. напекла маторжеників (І. Нечуй-Левицький);
Що було їстівне, все господиня змішала докупи і виліпила маторженики (В. Барка);
Коли настала пора підкріпитись, Оленчук нагодував офіцера з власного вузлика, поділившись із ним домашніми затверділими маторжениками (О. Гончар);
Пригадуєш маторженики? І борщі з лободою? Кукурудзяне поле матері з квасолею й картоплями? (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)