маторженик
МАТОРЖЕ́НИК, а, ч., діал. Корж із маком.
— Оце напхала мішок харчів для себе й погонича: і хліба й паляниць, .. напекла маторжеників (Н.-Лев., І, 1956, 575);
Коли настала пора підкріпитись, Оленчук нагодував офіцера з власного вузлика, поділившись із ним домашніми затверділими маторжениками (Гончар, II, 1959, 37).
Словник української мови (СУМ-11)