маточина
МА́ТОЧИНА, и, ж.
Середня частина колеса у возі з отвором для осі та гніздами для спиць.
До міста ще далеко, ще тільки піски починаються. І піски там не довгі, та по саму маточину (О. Кониський);
Вода досягала до маточин коліс. Коні просто брели в воді (І. Нечуй-Левицький);
Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються, чи добре стягнув обруч дзвони, чи ввійшла на своє місце кожда спиця, чи міцно стоїть маточина (І. Франко);
Ось рушив з двору віз, .. праве переднє колесо зачіпає овес сусіднього поля, груба маточина колеса торкає стеблини і стрясає з них росу (У. Самчук);
Колеса загрузли по маточини, а конячина така, що її з-за полудрабка не видно (П. Колесник);
Айртон скерував своїх потомлених биків поміж товсті стовбури, які губились у темряві, і вже добрався до узлісся, за півмилі до річки, коли фургон раптом загруз аж по самі маточини (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
// Середня частина машинового колеса з отвором для осі, вала тощо.
У гаражі біля стіни стояли на боці чотири колеса. Кіт кинувся за здобиччю і застряг головою в отворі для маточини на колесі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)