маточина

МА́ТОЧИНА, и, ж.

Середня частина колеса у возі з отвором для осі та гніздами для спиць.

До міста ще далеко, ще тільки піски починаються. І піски там не довгі, та по саму маточину (О. Кониський);

Вода досягала до маточин коліс. Коні просто брели в воді (І. Нечуй-Левицький);

Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються, чи добре стягнув обруч дзвони, чи ввійшла на своє місце кожда спиця, чи міцно стоїть маточина (І. Франко);

Ось рушив з двору віз, .. праве переднє колесо зачіпає овес сусіднього поля, груба маточина колеса торкає стеблини і стрясає з них росу (У. Самчук);

Колеса загрузли по маточини, а конячина така, що її з-за полудрабка не видно (П. Колесник);

Айртон скерував своїх потомлених биків поміж товсті стовбури, які губились у темряві, і вже добрався до узлісся, за півмилі до річки, коли фургон раптом загруз аж по самі маточини (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);

// Середня частина машинового колеса з отвором для осі, вала тощо.

У гаражі біля стіни стояли на боці чотири колеса. Кіт кинувся за здобиччю і застряг головою в отворі для маточини на колесі (із журн.).