матусин
МАТУ́СИН, а, е.
Прикм. до мату́ся.
З свого віку дитячого поперед усього пам'ятаю нашу хату білу та матусині сльози тихі (Марко Вовчок);
Крейдянії гори, я вас не забув, де вперше я пісню матусину чув (В. Сосюра);
Гори були в спогадах матусиних, у її розповідях, у її мріяннях і надіях (П. Загребельний);
Коли ми виходили, услід нам лунали матусині прокльони й обіцянка звернутися до пана міністра (Ю. Винничук);
// Який належить матусі.
– Отамо візьми, дитино. Там і голки, і нитки, і ножиці є. Ще матусині. Зі Львова їй привезли (Ю. Логвин).
(1) Мату́син сино́к (сино́чок) див. сино́к.
Словник української мови (СУМ-20)