матусин
МАТУ́СИН, а, е. Прикм. до мату́ся; належний матусі.
З свого віку дитячого поперед усього пам’ятаю нашу хату білу та матусині сльози тихі (Вовчок, VI, 1956, 220);
Крейдянії гори, я вас не забув, де вперше я пісню матусину чув (Сос., Солов. далі, 1957, 95).
Словник української мови (СУМ-11)