матір
МА́ТІР, тері, ж., заст., уроч.
Мати (див. ма́ти¹).
Він глянув на матір, яка вся аж мінилася в лиці, переживаючи за сина (М. Чабанівський);
Вкладає матір в руки сина спис: – На захист краю зброю ти підніс, – Як вірний син, служи ж тепер всякчас Своїй землі, цій матері всіх нас (М. Бажан);
Три тижні про Романа не було чуток, три тижні передчасно зігнута матір примарою никала по селі (В. Бабляк);
Стенові батько та матір, залишивши його, шістнадцятирічного юнака, з важким тягарем князівської влади на плечах та малою сестричкою на руках (О. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)