матір
МА́ТІР, тері, ж., заст., уроч. Мати ( див. ма́ти¹).
Вкладає матір в руки сина спис: — На захист краю зброю ти підніс, — Як вірний син, служи ж тепер всякчас Своїй землі, цій матері всіх нас (Бажан, І, 1946, 301);
Три тижні про Романа не було чуток, три тижні передчасно зігнута матір примарою никала по селі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 210).
Словник української мови (СУМ-11)