маузер
МА́УЗЕР, а, ч.
Вид автоматичного пістолета.
На поясі висів величезний маузер у дерев'яній кобурі (О. Донченко);
Її очі були прип'яті до матроського чорного бушлата, під яким теліпався маузер (Б. Антоненко-Давидович);
На колінах його лежав у дерев'яній кобурі маузер (М. Стельмах);
Грубань з маузером у шкірянці, певне, був їхній командир (Ю. Покальчук);
Матрос застрелив його з маузера майже впритул – так, ніби виконував щоденну роботу (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)