маєтковий
МАЄТКО́ВИЙ, а, е.
Прикм. до має́ток.
– Тарасе, ви розворушили й таку застиглу силу, як маєткове панство! (Василь Шевчук);
Він послав старого німця, щоб той відкрив стрільбу з автомата від маєткового муру, не пустивши їх за річку (Б. Харчук);
Державний банк забирає справки про маєткове становище, а в мене маєтку чортма (В. Самійленко);
– Хто він? – Селянин! – Маєтковий стан? – Свита, вибійчані штани, капелюха, кошик і ціпок! (Остап Вишня);
Селянин платив державні податки (земельний і маєтковий) з різними додатками до них (І. Крип'якевич);
Уже в перших часах християнства в Україні завелися оплати за церковні треби, що росли в міру маєткової спроможности вірних (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)