медозбір
МЕДОЗБІ́Р, бо́ру, ч.
1. Збір бджолами нектару з квітів.
Висів [гірчиці й фацелії] у різні строки є надійним способом продовжувати тривалість цвітіння і медозбору (з навч. літ.);
// Час такого збору.
Влітку, особливо в період медозбору, вулики вивозили до медоносів (з наук.-попул. літ.).
2. Збір меду від бджіл; мед, зібраний від бджіл.
Високі та стійкі медозбори можна систематично одержувати лише від тих бджіл, за якими встановлено правильний догляд (з навч. літ.);
* Образно. Полем діяльності він [учений] обрав народну творчість і збирав на тій самостійній ниві багатий медозбір (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)