медозбір
МЕДОЗБІ́Р, бо́ру, ч.
1. Збір бджолами нектару з квітів.
Висів [гірчиці й фацелії] у різні строки є надійним способом продовжувати тривалість цвітіння і медозбору (Бджоли, 1955, 271);
// Час такого збору.
2. Збір меду від бджіл; мед, зібраний від бджіл.
Високі та стійкі медозбори можна систематично одержувати лише від тих бджіл, за якими встановлено правильний догляд (Бджільн., 1956, 14);
*Образно. Полем діяльності він [вчений] обрав народну творчість і збирав на тій самостійній ниві багатий медозбір (Вол., Місячне срібло, 1961, 37).
Словник української мови (СУМ-11)