медіатор
МЕДІА́ТОР¹, ч., спец.
1. род. а. Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах;
// Посередник, провідник; той, хто (що) пов'язує когось (щось) між собою.
Отже, вогонь сприймався як універсальний медіатор, зв'язковий, що з'єднував при виконанні певних ритуалів підземний, земний та небесний світи (з навч. літ.).
2. Специфічна хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу з нервових закінчень на робочі органи і з однієї нервової клітини на іншу.
Визначено іонні механізми дії різних медіаторів, які викликають скорочення або розслаблення гладких м'язів (з наук. літ.).
МЕДІА́ТОР², а, ч.
Тонка рогова або пластмасова пластинка з загостреним кінцем, якою грають на деяких струнних музичних інструментах.
Час від часу мандоліна вмовкала, і в двері спочатку просовувалась коротка рука з слюдяним медіатором між пальцями, затим розкучмана голова (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)