1. Словник української мови у 20 томах

медіатор

МЕДІА́ТОР¹, ч., спец.

1. род. а. Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах;

// Посередник, провідник; той, хто (що) пов'язує когось (щось) між собою.

Отже, вогонь сприймався як універсальний медіатор, зв'язковий, що з'єднував при виконанні певних ритуалів підземний, земний та небесний світи (з навч. літ.).

2. Специфічна хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу з нервових закінчень на робочі органи і з однієї нервової клітини на іншу.

Визначено іонні механізми дії різних медіаторів, які викликають скорочення або розслаблення гладких м'язів (з наук. літ.).

МЕДІА́ТОР², а, ч.

Тонка рогова або пластмасова пластинка з загостреним кінцем, якою грають на деяких струнних музичних інструментах.

Час від часу мандоліна вмовкала, і в двері спочатку просовувалась коротка рука з слюдяним медіатором між пальцями, затим розкучмана голова (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. медіатор — медіа́тор 1 іменник чоловічого роду, істота посередник медіа́тор 2 іменник чоловічого роду інструмент медіа́тор 3 іменник чоловічого роду речовина Орфографічний словник української мови
  2. медіатор — I -а, ч., спец. 1》 Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах. 2》 Специфічна хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу з нервових закінчень на робочі органи і з однієї нервової клітини на іншу. II -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. медіатор — (лат. mediator — посередник) — пластинка з пластмаси, шкіри, деревини, метала, перо, кільце з 'нігтем', за допомогою якого видобувають звук на щипкових інструментах (домрі, мандоліні, бандурі тощо). Див. Плектр. Словник-довідник музичних термінів
  4. медіатор — Посередник, арбітр Словник застарілих та маловживаних слів
  5. медіатор — медіа́тор (від лат. mediator – посередник) муз. те саме, що й плектр. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. медіатор — МЕДІА́ТОР¹, а, ч., спец. 1. Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах. 2. Специфічна хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу з нервових закінчень на робочі органи і з однієї нервової клітини на іншу. Словник української мови в 11 томах