медіатор
МЕДІА́ТОР¹, а, ч., спец.
1. Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах.
2. Специфічна хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу з нервових закінчень на робочі органи і з однієї нервової клітини на іншу.
МЕДІА́ТОР², а, ч. Тонка рогова або пластмасова пластинка з загостреним кінцем, якою грають на деяких струнних музичних інструментах.
Час від часу мандоліна вмовкала, і в двері спочатку просовувалась коротка рука з слюдяним медіатором між пальцями, затим розкучмана голова (Мушк., Чорний хліб, 1960, 52).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- медіатор — медіа́тор 1 іменник чоловічого роду, істота посередник медіа́тор 2 іменник чоловічого роду інструмент медіа́тор 3 іменник чоловічого роду речовина Орфографічний словник української мови
- медіатор — I -а, ч., спец. 1》 Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах. 2》 Специфічна хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу з нервових закінчень на робочі органи і з однієї нервової клітини на іншу. II -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
- медіатор — (лат. mediator — посередник) — пластинка з пластмаси, шкіри, деревини, метала, перо, кільце з 'нігтем', за допомогою якого видобувають звук на щипкових інструментах (домрі, мандоліні, бандурі тощо). Див. Плектр. Словник-довідник музичних термінів
- медіатор — МЕДІА́ТОР¹, ч., спец. 1. род. а. Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах; // Посередник, провідник; той, хто (що) пов'язує когось (щось) між собою. Словник української мови у 20 томах
- медіатор — Посередник, арбітр Словник застарілих та маловживаних слів
- медіатор — медіа́тор (від лат. mediator – посередник) муз. те саме, що й плектр. Словник іншомовних слів Мельничука