медіатор
МЕДІА́ТОР¹, а, ч., спец.
1. Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах.
2. Специфічна хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу з нервових закінчень на робочі органи і з однієї нервової клітини на іншу.
МЕДІА́ТОР², а, ч. Тонка рогова або пластмасова пластинка з загостреним кінцем, якою грають на деяких струнних музичних інструментах.
Час від часу мандоліна вмовкала, і в двері спочатку просовувалась коротка рука з слюдяним медіатором між пальцями, затим розкучмана голова (Мушк., Чорний хліб, 1960, 52).
Словник української мови (СУМ-11)