межиріччя

МЕЖИРІ́ЧЧЯ, я, с.

Простір, місцевість між двома річками.

У XII ст. на північному сході від Київської землі, в межиріччі Волги та Оки, утворилося сильне Ростово-Суздальське князівство (з навч. літ.);

Усе хотіла [Оксана], щоб я переїхав на Полісся, де біля межиріччя і лісу зросла вона (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. Межиріччя — Межи́річчя іменник середнього роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. межиріччя — -я, с. Простір, місцевість між двома річками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. межиріччя — Межи́річчя, -ччя, -ччю, -ччям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. межиріччя — МЕЖИРІ́ЧЧЯ, я, с. Простір, місцевість між двома річками. У XII ст. на північному сході від Київської землі, в межиріччі Волги та Оки, утворилося сильне Ростово-Суздальське князівство (Іст.  Словник української мови в 11 томах
5. межиріччя — Межиріччя, -чя с. Водораздѣлъ, междурѣчье.  Словник української мови Грінченка