межиріччя
МЕЖИРІ́ЧЧЯ, я, с.
Простір, місцевість між двома річками.
У XII ст. на північному сході від Київської землі, в межиріччі Волги та Оки, утворилося сильне Ростово-Суздальське князівство (з навч. літ.);
Усе хотіла [Оксана], щоб я переїхав на Полісся, де біля межиріччя і лісу зросла вона (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Межиріччя — Межи́річчя іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- межиріччя — -я, с. Простір, місцевість між двома річками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- межиріччя — Межи́річчя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- межиріччя — МЕЖИРІ́ЧЧЯ, я, с. Простір, місцевість між двома річками. У XII ст. на північному сході від Київської землі, в межиріччі Волги та Оки, утворилося сильне Ростово-Суздальське князівство (Іст. Словник української мови в 11 томах
- межиріччя — Межиріччя, -чя с. Водораздѣлъ, междурѣчье. Словник української мови Грінченка