1. Словник української мови в 11 томах

межиріччя

МЕЖИРІ́ЧЧЯ, я, с. Простір, місцевість між двома річками.

У XII ст. на північному сході від Київської землі, в межиріччі Волги та Оки, утворилося сильне Ростово-Суздальське князівство (Іст. СРСР, І, 1956, 58);

Усе хотіла [Оксана], щоб я переїхав на Полісся, де біля межиріччя і лісу зросла вона (Стельмах, Правда.., 1961, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Межиріччя — Межи́річчя іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. межиріччя — -я, с. Простір, місцевість між двома річками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. межиріччя — МЕЖИРІ́ЧЧЯ, я, с. Простір, місцевість між двома річками. У XII ст. на північному сході від Київської землі, в межиріччі Волги та Оки, утворилося сильне Ростово-Суздальське князівство (з навч. літ.); Усе хотіла [Оксана], щоб я переїхав на Полісся, де біля межиріччя і лісу зросла вона (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. межиріччя — Межи́річчя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. межиріччя — Межиріччя, -чя с. Водораздѣлъ, междурѣчье. Словник української мови Грінченка