межиріччя

МЕЖИРІ́ЧЧЯ, я, с. Простір, місцевість між двома річками.

У XII ст. на північному сході від Київської землі, в межиріччі Волги та Оки, утворилося сильне Ростово-Суздальське князівство (Іст. СРСР, І, 1956, 58);

Усе хотіла [Оксана], щоб я переїхав на Полісся, де біля межиріччя і лісу зросла вона (Стельмах, Правда.., 1961, 58).

Значення в інших словниках

1. Межиріччя — Межи́річчя іменник середнього роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. межиріччя — -я, с. Простір, місцевість між двома річками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. межиріччя — МЕЖИРІ́ЧЧЯ, я, с. Простір, місцевість між двома річками. У XII ст. на північному сході від Київської землі, в межиріччі Волги та Оки, утворилося сильне Ростово-Суздальське князівство (з навч. літ.); Усе хотіла [Оксана], щоб я переїхав на Полісся, де біля межиріччя і лісу зросла вона (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. межиріччя — Межи́річчя, -ччя, -ччю, -ччям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. межиріччя — Межиріччя, -чя с. Водораздѣлъ, междурѣчье.  Словник української мови Грінченка