межовий

МЕЖОВИ́Й, а́, е́.

Прикм. до межа́ 1, 2.

Лани горбаті марили весною, Сховавши в ґрунт осоти межові (П. Воронько);

// Який визначає межу між чим-небудь.

Розміщують їх [насінні ділянки] в одному полі з загальними посівами арахісу, але чітко відмежовують від останніх межовими знаками – стовпцями (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. межовий — межови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. межовий — (знак) розмежувальний, межувальний; (стан) Г. критичний, ід. на грані.  Словник синонімів Караванського
3. межовий — -а, -е. Прикм. до межа 1), 2). || Який визначає межу між чим-небудь. Межові стани — психічні захворювання, які включають психопатії, неврози та деякі форми реактивних станів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. межовий — Межови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. межовий — МЕЖОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до межа́ 1, 2. Лани горбаті марили весною, Сховавши в грунт осоти межові (Воронько, Тепло.., 1959, 78); // Який визначав межу між чим-небудь.  Словник української мови в 11 томах
6. межовий — Межо́вий, -а, -е Землемѣрскій, межевой. Межовий шнур. Покладеш їх, звоювавши, густо серед поля і межовий шнур покаже, яка кому доля. К. Псалт. 49.  Словник української мови Грінченка