межовий
МЕЖОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до межа́ 1, 2.
Лани горбаті марили весною, Сховавши в грунт осоти межові (Воронько, Тепло.., 1959, 78);
// Який визначав межу між чим-небудь.
Розміщують їх [насінні ділянки] в одному полі з загальними посівами арахісу, але чітко відмежовують від останніх межовими знаками — стовпцями (Ол. та ефір. культ., 1956, 212);
*Образно. Історичний акт визволення Західної України становить величну межову грань у літературному житті народів колишньої Західної України (Тудор, Вибр., 1949, 351).
Словник української мови (СУМ-11)