1. Словник української мови в 11 томах

межовий

МЕЖОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до межа́ 1, 2.

Лани горбаті марили весною, Сховавши в грунт осоти межові (Воронько, Тепло.., 1959, 78);

// Який визначав межу між чим-небудь.

Розміщують їх [насінні ділянки] в одному полі з загальними посівами арахісу, але чітко відмежовують від останніх межовими знаками — стовпцями (Ол. та ефір. культ., 1956, 212);

*Образно. Історичний акт визволення Західної України становить величну межову грань у літературному житті народів колишньої Західної України (Тудор, Вибр., 1949, 351).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. межовий — межови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. межовий — (знак) розмежувальний, межувальний; (стан) Г. критичний, ід. на грані. Словник синонімів Караванського
  3. межовий — -а, -е. Прикм. до межа 1), 2). || Який визначає межу між чим-небудь. Межові стани — психічні захворювання, які включають психопатії, неврози та деякі форми реактивних станів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. межовий — МЕЖОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до межа́ 1, 2. Лани горбаті марили весною, Сховавши в ґрунт осоти межові (П. Воронько); // Який визначає межу між чим-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. межовий — Межови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. межовий — Межо́вий, -а, -е Землемѣрскій, межевой. Межовий шнур. Покладеш їх, звоювавши, густо серед поля і межовий шнур покаже, яка кому доля. К. Псалт. 49. Словник української мови Грінченка