1. Словник української мови в 11 томах

межовик

МЕЖОВИ́К, а́, ч. Фахівець з межування; землемір.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. межовик — межови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. межовик — -а, ч. Фахівець із межування; землемір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. межовик — МЕЖОВИ́К, а́, ч. Фахівець із межування; землемір. Словник української мови у 20 томах
  4. межовик — ЗЕМЛЕМІ́Р (фахівець з межування землі та землевпорядкування), МЕЖУВА́ЛЬНИК, МЕЖОВИ́К, МІ́РНИК розм. Як настала радянська влада і ділили землю, громада обрала його за землеміра (В. Кучер); Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (П. Словник синонімів української мови