межовик
межови́к
-а, ч.
Фахівець із межування; землемір.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- межовик — межови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- межовик — МЕЖОВИ́К, а́, ч. Фахівець із межування; землемір. Словник української мови у 20 томах
- межовик — ЗЕМЛЕМІ́Р (фахівець з межування землі та землевпорядкування), МЕЖУВА́ЛЬНИК, МЕЖОВИ́К, МІ́РНИК розм. Як настала радянська влада і ділили землю, громада обрала його за землеміра (В. Кучер); Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (П. Словник синонімів української мови
- межовик — МЕЖОВИ́К, а́, ч. Фахівець з межування; землемір. Словник української мови в 11 томах