межовик

МЕЖОВИ́К, а́, ч. Фахівець з межування; землемір.

Значення в інших словниках

1. межовик — межови́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. межовик — -а, ч. Фахівець із межування; землемір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. межовик — МЕЖОВИ́К, а́, ч. Фахівець із межування; землемір.  Словник української мови у 20 томах
4. межовик — ЗЕМЛЕМІ́Р (фахівець з межування землі та землевпорядкування), МЕЖУВА́ЛЬНИК, МЕЖОВИ́К, МІ́РНИК розм. Як настала радянська влада і ділили землю, громада обрала його за землеміра (В. Кучер); Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (П.  Словник синонімів української мови