мекати
МЕ́КАТИ, аю, аєш, недок.
1. Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці і т. ін.
Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне (прислів'я);
Глухо мекали вівці в кошарі (Т. Масенко).
2. перен. Говорити нерозбірливо, розтягуючи слова і вставляючи між ними звуки “мм”, “ме”.
Він довго екав та мекав на трибуні (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)