мекати

МЕ́КАТИ, аю, аєш, недок.

1. Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці і т. ін.

Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне (Укр.. присл.., 1955, 215);

Глухо мекали вівці в кошарі (Мас., Сорок.., 1957, 319).

2. перен. Говорити нерозбірливо, розтягуючи слова і вставляючи між ними звуки "мм", "ме".

Він довго екав та мекав на трибуні (Козл., Ю. Крук, 1957, 381).

Значення в інших словниках

1. мекати — ме́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мекати — -аю, -аєш, недок. 1》 Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці і т. ін. 2》 перен. Говорити нерозбірливо, розтягуючи слова і вставляючи між ними звуки "мм", "ме".  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мекати — МЕ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці і т. ін. Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне (прислів'я); Глухо мекали вівці в кошарі (Т. Масенко). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
4. мекати — МЕ́КАТИ (кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці тощо); МЕКЕ́КАТИ, БЕГЕТА́ТИ діал.; БЕ́КАТИ, БЛЕ́ЯТИ діал. (перев. про овець); ПОМЕ́КУВАТИ розм. (раз у раз, стиха). — Док.: ме́кнути, проме́кати, меке́кнути, промеке́кати, бе́кнути.  Словник синонімів української мови
5. мекати — Ме́кати, -каю, -єш, одн. в. ме́кнути, -ну, -неш гл. Блеять.  Словник української мови Грінченка