мекекати

МЕКЕ́КАТИ, меке́каю, меке́каєш і меке́чу, меке́чеш, недок. Видавати звуки "мекеке" (про кіз, овець і т. ін.).

Овечки мекекають; кози собі теж за ними, та тупотять, та бігають по загороді (Кв.-Осн., II, 1956, 172);

— Іди, іди, пустунко, твої кози вже мекечуть, — мовив дід (Ів., Вел. очі, 1956, 120).

Значення в інших словниках

1. мекекати — меке́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мекекати — -ечу, -ечиш, недок. Те саме, що мекати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мекекати — МЕКЕ́КАТИ, меке́каю, меке́каєш і меке́чу, меке́чеш, недок. Видавати звуки “мекеке” (про кіз, овець і т. ін.). Овечки мекекають; кози собі теж за ними, та тупотять, та бігають по загороді (Г. Квітка-Основ'яненко); – Іди, іди, пустунко, твої кози вже мекечуть, – мовив дід (О. Іваненко).  Словник української мови у 20 томах
4. мекекати — МЕ́КАТИ (кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці тощо); МЕКЕ́КАТИ, БЕГЕТА́ТИ діал.; БЕ́КАТИ, БЛЕ́ЯТИ діал. (перев. про овець); ПОМЕ́КУВАТИ розм. (раз у раз, стиха). — Док.: ме́кнути, проме́кати, меке́кнути, промеке́кати, бе́кнути.  Словник синонімів української мови
5. мекекати — Мекекати, -ке́чу, -чиш гл. = мекати. Або нявчить по котячи, або мекече по ягнячи. Гліб. 87.  Словник української мови Грінченка