мелодрама
МЕЛОДРА́МА, и, ж.
1. заст. Драма з музикою та співом.
До появи М. С. Щепкіна та К. Т. Соленика у російських, а також і нечисленних тоді українських театрах перше місце займали мелодрама та водевіль (з наук. літ.).
2. Драматургійний жанр, для якого характерні перебільшені драматичні ефекти протиставлення добра і зла та неодмінна перемога добра; твір цього жанру.
Знання життя народу допомагало йому [М. Кропивницькому] перетворювати мелодрами на високохудожні реалістичні полотна, які хвилювали глядача своєю життєвою правдою (з мемуарної літ.);
Мелодрама перероблювалась на веселий водевіль на очах у навіть не здивованої публіки (Ю. Смолич).
3. перен. Про яку-небудь подію, переживання, що відзначаються неприродністю, зовнішніми ефектами.
Слухай. Навіщо мелодрама? – Мій наївний Андрюша хотів бути на цей раз проникливим (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)