мельників
МЕ́ЛЬНИКІВ, кова, кове.
Прикм. до ме́льник.
Мельник той .. не любив розказувати, й від його Кармель не довідавсь би зроду нічого, коли б не було мельникової дочки (Марко Вовчок);
Матвійко зметикував, що це і є той самісінький мельників син, який уміє розмовляти по-пташиному (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)