менестрель
МЕНЕСТРЕ́ЛЬ, я, ч., іст.
1. У 12–13 столітті Франції та Англії – поет, співець при службі у сенйора.
2. У 14–18 столітті, так називалися мандрівні народні музиканти.
Співають менестрелі балади сонцю (Н. Забіла).
3. перен. Співець, поет.
Знаю, прийдуть нові менестрелі, тисячі невідомих Сосюр (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)