менестрель
МЕНЕСТРЕ́ЛЬ, я, ч. У середньовічній Франції та Англії — мандрівний поет-музикант.
Співають менестрелі балади сонцю (Забіла, Поезії, 1963, 85);
*Образно. Знаю, прийдуть нові менестрелі, тисячі невідомих Сосюр (Сос., І, 1957, 212).
Словник української мови (СУМ-11)