менестрель —
-я, ч. 1》 У середньовічній Франції та Англії – мандрівний поет-музикант. 2》 Про поета, який оспівує кого-, що-небудь. 3》 Про виконавця сучасних молодіжних пісень (часто власних).
Великий тлумачний словник сучасної мови
менестрель —
Кобзар (французький)
Словник чужослів Павло Штепа
менестрель —
(фр. menestrel — той, хто слугує) — народний мандрівний співак-музикант, який до XVII ст. був слугою трубадура або феодала. З часом поняття М. і трубадур стали синонімами. Найбільш поширеним мистецтво...
Словник-довідник музичних термінів
менестрель —
МЕНЕСТРЕ́ЛЬ, я, ч., іст. 1. У 12–13 столітті Франції та Англії – поет, співець при службі у сенйора. 2. У 14–18 столітті, так називалися мандрівні народні музиканти. Співають менестрелі балади сонцю (Н. Забіла). 3. перен. Співець, поет.
Словник української мови у 20 томах
менестрель —
менестре́ль (франц. menestrel, від лат. ministerialis – той, що перебуває на службі) 1. Професійний співець і музикант у феодальній Франції і Англії. В 12–13 ст. перебували, головним чином, на службі у сеньйора (1). 2. В 14–18 ст.
Словник іншомовних слів Мельничука
менестрель —
МЕНЕСТРЕ́ЛЬ, я, ч. У середньовічній Франції та Англії — мандрівний поет-музикант. Співають менестрелі балади сонцю (Забіла, Поезії, 1963, 85); *Образно. Знаю, прийдуть нові менестрелі, тисячі невідомих Сосюр (Сос., І, 1957, 212).
Словник української мови в 11 томах