менжувати

МЕНЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.

Менджувати.

– Ото ж то й є, .. чужими [грішми] і хоче менжувати (Панас Мирний);

Бранцями, вони [татари] менжували, як худобою, і з цього найбільше терпіла Україна, яка межувала з татарами (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. менжувати — менжува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. менжувати — див. менджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. менжувати — МЕНЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Баришувати. — Ото ж то й є,.. чужими [грішми] і хоче менжувати (Мирний, І, 1954, 198); Бранцями, вони [татари] менжували, як худобою, і з цього найбільше терпіла Україна, яка межувала з татарами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 123).  Словник української мови в 11 томах