мереживо
МЕРЕ́ЖИВО, а, с.
1. Сітчаста тканина з візерунками, якою оздоблюють одяг, білизну та ін. предмети домашнього вжитку.
Швидко вбігає в кімнату Наталя з якимось мереживом у руках (С. Васильченко);
Настя кинулась до скрині, вийняла найкращий, найкоштовніший рушник тонкого, ясного, немов травневий день, мережива (Я. Качура);
* У порівн. Скрізь, як мереживо, павутиння рівчаків і каналів (Ю. Смолич);
Його думки плелися, мов фантастичне мереживо (П. Загребельний).
2. перен., яке, чого. Те, що нагадує таку тканину.
Павук снував туди й сюди своє мудре мереживо (Б. Грінченко);
Над вікном звисало червоне мереживо дикого винограду (Ірина Вільде);
// Те, що описується, про що розповідається барвисто, витіювато, думається так.
Голова моя, мов павук павутиння, снує мереживо думок (М. Коцюбинський);
А дід, ласкавий бородань, Мереживо оповідань Почав повільно розгортати (М. Рильський).
△ (1) Брюссе́льське мере́живо – тонке дороге мереживо із рослинними візерунками, іноді з зображенням фігур і сюжетних сцен;
(2) Валансьє́нські мере́жива – те саме, що валансьє́н.
Валансьєнські мережива завжди були у великій ціні (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)