мереживо
МЕРЕ́ЖИВО, а, с.
1. Сітчаста тканина з узорами, якою оздоблюють одяг, білизну та ін. предмети домашнього вжитку.
Швидко вбігає в кімнату Наталя з якимось мереживом у руках (Вас., III, 1960, 347);
Настя кинулась до скрині, вийняла найкращий, найкоштовніший рушник тонкого, ясного, немов травневий день, мережива (Кач., І, 1958, 526);
*У порівн. Скрізь, як мереживо, павутиння рівчаків і каналів (Смолич, І, 1958, 55);
Його думки плелися, мов фантастичне мереживо (Загреб., Європа. Захід, 1961, 280).
2. перен., яке, чого. Те, що нагадує таку тканину.
Павук снував туди й сюди своє мудре мереживо (Гр., І, 1963, 360);
Над вікном звисало червоне мереживо дикого винограду (Вільде, Опов., 1954, 78);
// Те, що описується, про що розповідається барвисто, витіювато, думається так.
Голова моя, мов павук павутиння, снує мереживо думок (Коцюб., І, 1955, 415);
А дід, ласкавий бородань, Мереживо оповідань Почав повільно розгортати (Рильський, Сад.., 1955, 92).
Словник української мови (СУМ-11)