мерзенність
МЕРЗЕ́ННІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. мерзе́нний.
Вона вже не знала, чому віддати перевагу – шанобі й захопленню перед генієм чи огиді з його мерзенності (Ю. Смолич);
Шевченко і написав невеличкий автобіографічний нарис, в якому на прикладі власного життя розкрив нелюдськість, жорстокість і мерзенність самодержавно-кріпосницького ладу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)