мерзота
МЕРЗО́ТА, и, ж., розм.
1. Те, що викликає огиду, відразу; щось гидке (у 1 знач.), відворотне (у 1 знач.).
– Хочеться вам псувати собі смак .. такою мерзотою! – крикнув він (І. Франко);
Закурили. – Шовкун! – гукав Сагайда, пожадливо затягуючись. – Хіба це тютюн? Це якась мерзота! (О. Гончар).
2. Про підлу, негідну людину та її поведінку, вчинки, дії.
[Лучицька:] Як думаєш: я на мерзоту не здатна? (М. Старицький);
Чого він зайшов до неї? Підглядати? Тьфу, мерзота (Я. Качура);
// Уживається як лайливе слово.
[Марко:] Ти, мерзото, так знущаєшся з бідної дівчини? Стій! Ані з місця, бо застрелю, як собаку! (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)