мерзотний
МЕРЗО́ТНИЙ, а, е, розм.
Прикм. до мерзо́та.
Бугров заскреготів зубами, виплюнув йому в лице мерзотну лайку і почав обшукувати його (І. Микитенко);
Він пробував читати з нудьги, але таке тут писалося, що кортіло змочити в гноївці мітлу й привселюдно бити по пиці й цього редактора, і всю оту мерзотну шайку [зграю] падлюк і лакеїв (П. Козланюк);
Чим же пояснити отаку мерзотну натуру, нещиру й зрадливу душу юнака? (М. Чабанівський);
– Ах ти ж мерзотний! – Котовський гукнув (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)