мерзотний

МЕРЗО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до мерзо́та.

Бугров заскреготів зубами, виплюнув йому в лице мерзотну лайку і почав обшукувати його (Мик., II, 1957, 377);

Він пробував читати з нудьги, але таке тут писалося, що кортіло змочити в гноївці мітлу й привселюдно бити по пиці й цього редактора, і всю оту мерзотну шайку падлюк і лакеїв (Козл., Ю. Крук, 1957, 378);

Чим же пояснити отаку мерзотну натуру, нещиру й зрадливу душу юнака? (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 178);

— Ах ти ж мерзотний! — Котовський гукнув (Тич., І, 1957, 268).

Значення в інших словниках

1. мерзотний — мерзо́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мерзотний — див. МЕРЗЕННИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. мерзотний — див. гидкий; поганий  Словник синонімів Вусика
4. мерзотний — -а, -е. Прикм. до мерзота.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мерзотний — Гидь, гидкий, гидота, гидотний, гидосний, гидний, гидючий, гидосвітний, огидний, бридкий, бридотний, наволоч, паскуда, паскудний, падлюка, підлота, підлотний, погань, поганий, препоганий, сволота, стерво, соромицький, шевлюга, див. презренний, порнографічний, противний  Словник чужослів Павло Штепа
6. мерзотний — МЕРЗО́ТНИЙ, а, е, розм. Прикм. до мерзо́та. Бугров заскреготів зубами, виплюнув йому в лице мерзотну лайку і почав обшукувати його (І.  Словник української мови у 20 томах
7. мерзотний — НЕГІ́ДНИЙ (який здатний на ганебні вчинки, якому властиві негативні моральні якості і т. ін.; ужив., зокрема, як лайливе слово при звертанні тощо), ПОГА́НИЙ, ПРЕПОГА́НИЙ підсил., НЕПОДО́БНИЙ рідше, БРИДКИ́Й підсил., ГИДКИ́Й підсил., МЕРЗЕ́ННИЙ підсил.  Словник синонімів української мови