мерзотний
МЕРЗО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до мерзо́та.
Бугров заскреготів зубами, виплюнув йому в лице мерзотну лайку і почав обшукувати його (Мик., II, 1957, 377);
Він пробував читати з нудьги, але таке тут писалося, що кортіло змочити в гноївці мітлу й привселюдно бити по пиці й цього редактора, і всю оту мерзотну шайку падлюк і лакеїв (Козл., Ю. Крук, 1957, 378);
Чим же пояснити отаку мерзотну натуру, нещиру й зрадливу душу юнака? (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 178);
— Ах ти ж мерзотний! — Котовський гукнув (Тич., І, 1957, 268).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мерзотний — мерзо́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- мерзотний — див. МЕРЗЕННИЙ. Словник синонімів Караванського
- мерзотний — див. гидкий; поганий Словник синонімів Вусика
- мерзотний — -а, -е. Прикм. до мерзота. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мерзотний — Гидь, гидкий, гидота, гидотний, гидосний, гидний, гидючий, гидосвітний, огидний, бридкий, бридотний, наволоч, паскуда, паскудний, падлюка, підлота, підлотний, погань, поганий, препоганий, сволота, стерво, соромицький, шевлюга, див. презренний, порнографічний, противний Словник чужослів Павло Штепа
- мерзотний — МЕРЗО́ТНИЙ, а, е, розм. Прикм. до мерзо́та. Бугров заскреготів зубами, виплюнув йому в лице мерзотну лайку і почав обшукувати його (І. Словник української мови у 20 томах
- мерзотний — НЕГІ́ДНИЙ (який здатний на ганебні вчинки, якому властиві негативні моральні якості і т. ін.; ужив., зокрема, як лайливе слово при звертанні тощо), ПОГА́НИЙ, ПРЕПОГА́НИЙ підсил., НЕПОДО́БНИЙ рідше, БРИДКИ́Й підсил., ГИДКИ́Й підсил., МЕРЗЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови