мертвецький
МЕРТВЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Такий, як у мерця; власт. мерцеві.
Світло ліхтарні, яку держав [Спориш] у руці, падало скісно на його лице та надавало йому страшенний, мертвецький вираз (І. Франко);
Господиня побачила у вікно щось таке, від чого її хороше, з легким рум'янцем обличчя взялося мертвецькою блідістю (Д. Бедзик);
– Ви розумієте мене? – нахилився я до нього [хворого]. І мертвецькі очі раптово поширились, здавалось, загорілись, забились в них останки життя (Мирослав Ірчан).
2. перен., рідко. Позбавлений ознак життя.
Серед загальної мертвецької тиші заляканих дітей почулося з кута з остатньої лавки голосне хлипання (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)