мертвяк
МЕРТВЯ́К, а́, ч.
Те саме, що мрець.
[Сганарель:] Мертвяк страшніший від живого для христьяни́на (Леся Українка);
– Ну, а це що за мертвяки? – запитав дід, показуючи на побитих фашистів у ногах Орлюка на дні човна (О. Довженко);
* У порівн. По тих халабудах тільки де-не-де горіли свічечки і метушилися якісь неприємні тіні, немов мертвяки повилазили з того світу (Панас Мирний);
Цю щасливу для нас ніч ми спали, як мертвяки (Олесь Досвітній);
// перен. Про людину в стані фізичного або духовного занепаду.
Безладя, нещирість, інертність! Твердять про відродження, самі ж мертвяки; гальванізують себе цими фразами про відродження (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)