мертвяк
МЕРТВЯ́К, а́, ч. Те саме, що мрець.
[Сганарель:] Мертвяк страшніший від живого для христьяни́на (Л. Укр., III, 1952, 400);
— Ну, а це що за мертвяки? — запитав дід, показуючи на побитих фашистів у ногах Орлюка на дні човна (Довж., І, 1958, 288);
*У порівн. По тих халабудах тільки де-не-де горіли свічечки і метушилися якісь неприємні тіні, немов мертвяки повилазили з того світу (Мирний, III, 1954, 261);
Цю щасливу для нас ніч ми спали, як мертвяки (Досв., Вибр., 1959, 101);
// перен. Про людину в стані фізичного або духовного занепаду.
[Прокіп:] Не можу я стерпіти, Аркадію Івановичу, коли отакі мертвяки починають сунути свій ніс в живе і велике діло (Корн., II, 1955, 84).
Словник української мови (СУМ-11)