миготіння

МИГОТІ́ННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. миготі́ти.

З миготіння спалахів від фар, які блискавично схоплювалися і миттю зникали на стовбурах сосен, Ганна вгадала – пройшов поїзд до міста (В. Козаченко);

В очах Турбая – все ще миготіння схрещених шабель... (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. миготіння — миготі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. миготіння — -я, с. Дія і стан за знач. миготіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. миготіння — Миготі́ння, мигті́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. миготіння — МИГОТІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. миготі́ти. З миготіння спалахів від фар, які блискавично схоплювалися і миттю зникали на стовбурах сосен, Ганна вгадала — пройшов поїзд до міста (Коз., Сальвія, 1959, 106); В очах Турбая — все ще миготіння схрещених шабель… (Руд., Остання шабля, 1959, 376).  Словник української мови в 11 томах
5. миготіння — Миготіння и мигті́ння, -ня с. Мерцаніе, дрожащій свѣтъ. Желех.  Словник української мови Грінченка