мигцем
МИГЦЕ́М, присл.
1. Одну мить; одним поглядом.
Ми, глядачі, ходимо з ними [італійськими бідняками] по бідняцьких кварталах Рима, тільки мигцем здалеку помітивши десь баню собору св. Петра (О. Довженко);
Дарка декілька разів мигцем бачила Зою під час її гостювання у Веренчанці (Ірина Вільде).
2. Дуже швидко, в одну мить; миттю.
Теж двожильний, мигцем охрестив чеха подоляк, який себе особисто також мав за двожильного (О. Гончар);
Мигцем скочив Мстислав до вікна і спустив шнурок униз (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)