мигцем
МИГЦЕ́М, присл.
1. Одну мить; одним поглядом.
Ми, глядачі, ходимо з ними [італійськими бідняками] по бідняцьких кварталах Рима, тільки мигцем здалеку помітивши десь баню собору св. Петра (О. Довженко);
Дарка декілька разів мигцем бачила Зою під час її гостювання у Веренчанці (Ірина Вільде).
2. Дуже швидко, в одну мить; миттю.
Теж двожильний, мигцем охрестив чеха подоляк, який себе особисто також мав за двожильного (О. Гончар);
Мигцем скочив Мстислав до вікна і спустив шнурок униз (Юліан Опільський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мигцем — мигце́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мигцем — пр., приторком, (бачити) краєм ока, д. мелькома; Р. миттю. Словник синонімів Караванського
- мигцем — присл. 1》 Одну мить; одним поглядом. 2》 Дуже швидко, в одну мить; миттю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мигцем — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил. Словник синонімів української мови
- мигцем — МИГЦЕ́М, присл. 1. Одну мить; одним поглядом. Ми, глядачі, ходимо з ними [італійськими бідняками] по бідняцьких кварталах Рима, тільки мигцем здалеку помітивши десь баню собору св. Петра (Довж. Словник української мови в 11 томах